Гаряче оцинкована сталева труба знаходиться в процесі виробництва з використанням сталевих труб, видалених від іржі, занурених у цинкову рідину з температурою 500 градусів, і нанесення цинкового шару на сталеву поверхню для досягнення мети захисту від корозії.
Оцинкована сталева труба - це сталева труба, покрита цинком. Це покриття захищає сталь від корозії. Найчастіше він використовується для зовнішнього будівництва, як-от огорожі та поручні, або для внутрішньої сантехніки. Її також іноді називають трубою з оцинкованого заліза.
Процес гальванізації вперше обговорили вчені в 1770-х роках, майже за 60 років до того, як він був остаточно представлений у 1830-х роках. Французький інженер Станіслав Транкілле Модест Сорель отримав перший патент на процес у 1937 році та незабаром почав його виробництво. До 1850-х років Європа виробляла оцинковану сталь на заводах, розташованих по всьому континенту. Сполучені Штати пішли незабаром після цього, відкривши свій перший завод у 1870-х роках.
У середині та наприкінці 1900-х років мідь замінила оцинковану сталь як основний матеріал для трубної арматури.
У середині та наприкінці 1900-х років мідь замінила оцинковану сталь як основний матеріал для трубної арматури.
Для створення оцинкованої сталевої труби сталеві матеріали поміщають у ванну з розплавленим цинком. Цей процес ще називають гарячим цинкуванням. У цьому процесі два метали хімічно зв’язуються один з одним і тому ніколи не роз’єднаються, що призводить до більш стійкої та довговічної версії сталі.
Цей тип труб не підходить для газопроводів, але дуже часто використовувався для повної сантехніки вдома до середини та кінця 1900-х років, коли мідь замінила її як матеріал для труб. У той час було виявлено, що вапняний наліт накопичується швидше в оцинкованих сталевих трубах, ніж у мідних або пластикових. Він все ще іноді використовується всередині приміщень для сантехніки, зокрема для заміни невеликих ділянок труб, у яких потік не буде сильно перериватися частинами вапняного нальоту.
