Яка різниця між відпалом, нормалізацією, загартуванням і відпуском?
1. Відпал
Сталь нагрівають до певної температури і витримують при цій температурі, а потім повільно охолоджують до кімнатної температури.
Відпал включає повний відпал (a), сфероїдизуючий відпал (b) і відпал для зняття напруги (c).
a. Нагрівання сталі до заданої температури, витримування її протягом певного періоду часу, а потім повільне охолодження в печі називається повним відпалом. Метою є зниження твердості сталі та усунення нерівномірної структури та внутрішньої напруги в сталі.
b. Нагрійте сталь до 750 градусів, деякий час тримайте її в теплі, повільно охолодіть до 500 градусів і, нарешті, охолодіть на повітрі, що називається сфероїдизуючим відпалом. Мета полягає в зменшенні твердості сталі та покращенні продуктивності різання, головним чином для високовуглецевої сталі.
в. Відпал для зняття напруги також називають низькотемпературним відпалом. Нагрійте сталь до 500-600 градусів, потримайте її деякий час і повільно охолодіть її до температури нижче 300 градусів за допомогою печі, а потім охолодіть до кімнатної температури. У процесі відпалу структура не змінюється, і в основному усувається внутрішня напруга металу.
2. Нормалізуюча
Процес термічної обробки, коли сталевий шматок нагрівається до 30-50 градусів вище критичної температури, витримується відповідний час, а потім охолоджується на нерухомому повітрі, називається нормалізацією.
Основна мета нормалізації — уточнення структури, підвищення експлуатаційних характеристик сталі та отримання структури, близької до рівноважного стану.
Порівняно з процесом відпалу основна відмінність між нормалізацією та відпалом полягає в тому, що швидкість охолодження при нормалізації є трохи швидшою, тому виробничий цикл нормалізуючої термообробки короткий. Тому, коли відпал і нормалізація також можуть задовольнити вимоги до продуктивності деталей, нормалізацію слід вибирати якомога більше.
3. Загартування
Нагрійте сталь до певної температури вище критичної точки (температура загартування сталі № 45 становить 840-860 градусів, а температура загартування вуглецевої інструментальної сталі становить 760-780 градусів), витримуйте її певний час періоду часу, а потім помістіть його у воду (масло) з відповідною швидкістю. ) Процес термічної обробки охолодженням для отримання мартенситної або бейнітної структури називається загартуванням.
Основна відмінність між загартуванням, відпалом і нормалізацією полягає в тому, що швидкість охолодження є швидкою, а метою є отримання мартенситної структури. Мартенситна структура - це незбалансована структура, отримана після гарту сталі. Має високу твердість, але погану пластичність і в'язкість. Твердість мартенситу зростає зі збільшенням вмісту вуглецю в сталі.
4. Загартовування
Після загартування сталь її нагрівають до певної температури нижче критичної, витримують певний час, а потім охолоджують до кімнатної температури. Процес термічної обробки називається відпуском.
Загартовані сталеві деталі, як правило, не можна використовувати безпосередньо, їх необхідно загартувати перед використанням. Через високу твердість і високу крихкість загартованої сталі часто виникає крихке руйнування, коли вона використовується безпосередньо. Загартування може усунути або зменшити внутрішню напругу, зменшити крихкість і підвищити міцність; з іншого боку, він може регулювати механічні властивості загартованої сталі для досягнення продуктивності сталі. Залежно від температури відпуску відпуск можна розділити на три види: відпуск при низькій температурі (а), відпуск при середній температурі (б) і відпуск при високій температурі (с).
a, низькотемпературний відпуск 150 ~ 250. Зменшити внутрішню напругу, крихкість, зберегти високу твердість і зносостійкість після загартування.
b, Середня температура відпустки 350 ~ 500; покращують еластичність і міцність.
c, високотемпературне загартування 500 ~ 650 градусів; відпуск загартованих сталевих деталей вище 500 градусів називається високотемпературним відпуском. Після того, як загартовані сталеві деталі загартовані при високій температурі, вони мають хороші комплексні механічні властивості (як певну міцність і твердість, так і певну пластичність і ударну в'язкість). Тому зазвичай середньовуглецеву сталь і середньовуглецеву леговану сталь часто обробляють високотемпературним відпуском після загартування. Найбільшого поширення набули деталі вала.
Загартування плюс високотемпературний відпуск називається загартуванням і відпуском.
Підсумовуючи(під редакцією Huayang Steel Pipe alice):
1. Відпал — це процес термічної обробки, під час якого заготовка повільно нагрівається до температури вище критичної точки в печі, витримується протягом певного часу, а потім повільно охолоджується в печі. (піч холодна)
2. Нормалізація полягає у витягуванні нагрітої заготовки з печі та розміщенні її на повітрі для охолодження (повітряне охолодження)
3. Гартування полягає в нагріванні заготовки до температури гартування (30-50 градусів вище критичної точки), утриманні її в теплі протягом певного періоду часу, а потім поміщенні в гартівний агент для охолодження
4. Відпуск — це нагрівання й охолодження деталей при більш низьких температурах після загартування
